1Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
2як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
3тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
4щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
5За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
6І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
7А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
8І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
9за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
10Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
11І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
12І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
13А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
14І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
15Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
16І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
17І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
18І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
19А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
20І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
21А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
22Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
23І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
24А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
25„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
27до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
28І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
29Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
30А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
31І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
32Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
33І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.
34А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
35І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
36А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
37Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
38А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.
39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
40І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
41Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
42і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
43І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
44Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
45Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
47і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
48що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
49бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
50і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
51Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
52Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
53удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
54Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
55як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“
56І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
58І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
59І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
60І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
61А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
62І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
63Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
64І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
65І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
66А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.
67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
68„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
69Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
70як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,
71що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
72що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
73що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
74щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
75у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
76Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
77щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
78через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
79щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
80А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.