18 Come now, and let us reason together, saith the Lord: though your sins be as scarlet, they shall be as white as snow; though they be red like crimson, they shall be as wool.
19 If ye be willing and obedient, ye shall eat the good of the land:
20 But if ye refuse and rebel, ye shall be devoured with the sword: for the mouth of the Lord hath spoken it.
1 Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження!
2Краще ходити до дому жало́би, ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере!
3Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце!
4Серце мудрих — у домі жало́би, а серце безглу́здих — у домі весе́лощів.
5Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних,
6бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце!
7Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.
8Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!
9 Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в.
10Не кажи: „Що́ це сталось, що перші дні були кращі за ці?“, бо не з мудрости ти запитався про це.
11Добра мудрість з багатством, а прибу́ток для тих, хто ще сонечко бачить,
12бо в тіні мудрости — як у тіні срі́бла, та ко́ристь пізна́ння у то́му, що мудрість життя зберігає тому́, хто має її.
13Розваж Божий учинок, — бо хто́ може те ви́простати, що Він покриви́в?
14За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́!
15 В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
16Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
17Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм?
18Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того.
19Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
20Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила,
21тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе,
22знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших!
23Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“ Та дале́ка від мене вона!
24Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його?
25Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство!
26 І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона!
27Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння!
28Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов!
29Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони!