9 And when he had opened the fifth seal, I saw under the altar the souls of them that were slain for the word of God, and for the testimony which they held:
10 And they cried with a loud voice, saying, How long, O Lord, holy and true, dost thou not judge and avenge our blood on them that dwell on the earth?
11 And white robes were given unto every one of them; and it was said unto them, that they should rest yet for a little season, until their fellowservants also and their brethren, that should be killed as they were, should be fulfilled.
1 І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.
2Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.
3І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
4Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,
5щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.
6І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.
7І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.
8А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.
9Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,
10Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.
11Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
12А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.
13І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
14„Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“
15І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.
16І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.
17А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.
18І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.
19А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.
20Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
21 Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.
22А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,
23як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,
24і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.
25І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
26І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
27І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,
28тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
29„Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,
30бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,
31яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,
32Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“
33І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.
34А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —
35і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“
36Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,
37удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.
38І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.
39А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
40А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.
41 А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
42І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.
43Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.
44Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.
45Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
46І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.
47Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
48І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.
49А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“
50Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.
51І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.
52А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.