1Ста́рець — улю́бленому Гаєві, якого я направду люблю́.
2Улю́блений, — я молюся, щоб добре вело́ся в усьому тобі, і щоб був ти здоровий, як добре веде́ться душі твоїй.
3Бо я дуже зрадів, як прийшли були браття, і засві́дчили правду твою, як ти живеш у правді.
4Я не маю більшої радости від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді.
5Улю́блений, — вірно ти чи́ниш, як що робиш для братті та для чужи́нців, —
6вони про любов твою свідчили Церкві; добре ти зробиш, як їх ви́провадиш, як достойно для Бога,
7бо вийшли вони ради Йме́ння Його, нічого не взявши від поган.
8Отож, ми повинні приймати таких, щоб бути співробі́тниками правді.
9Я до Церкви писав був, але Діотре́ф, що любить бути першим у них, нас не приймає.
10Тому́ то, коли я прийду́, то згадаю про вчинки його, що їх ро́бить, словами лихими обмовля́ючи нас. І він тим не задово́льнюється, — а й сам не приймає братів, і тим, що бажають приймати, боронить, і виго́нить із Церкви.
11Улюблений, — не робися подібним до лихо́го, а до доброго: доброчинець від Бога, а злочинець Бога не бачив.
12Про Димитрія сві́дчили всі й сама правда. І сві́дчимо й ми, а ви знаєте, що свідчення наше правдиве.
13Багато хотів я писати, та не хочу писати до тебе чорнилом та очерети́нкою,
14але маю надію побачити тебе незаба́ром, і говорити уста́ми до уст.