1 Чи нам знов зачинати дору́чувати самих себе́? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доруча́льних до вас чи від вас?
2Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!
3Виявляєте ви, що ви — лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на табли́цях камінних, але на тіле́сних табли́цях серця.
4Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,
5не тому́, що ми здібні поми́слити щось із се́бе, як від себе, але наша здібність від Бога.
6І Він нас зробив бути здатними служи́телями Ново́го Заповіту, не букви, а Духа, — бо буква вбиває, а Дух оживля́є.
7Коли ж служі́ння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізра́їлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу мину́щу обличчя його,
8скільки ж більш буде в славі те служі́ння Духа!
9Бо як служі́ння о́суду — слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!
10Не просла́вилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,
11бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!
12Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміли́вости,
13а не як Мойсей, що покрива́ло клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.
14Але засліпилися їхні думки́, бо те саме покрива́ло аж до сьогодні лишилось незняте в чита́нні Старо́го Заповіту, бо зникає воно Христо́м.
15Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покрива́ло,
16„коли ж вони наве́рнуться до Господа, тоді покрива́ло здіймається“.
17Госпо́дь же — то Дух, а де Дух Господній, — там воля.
18Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.