1 Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,
2то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!
3Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.
4Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.
5Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!
6Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,
7але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,
8Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.
9Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,
10щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,
11і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!
12 Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.
13Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.
14Робіть усе без наріка́ння та сумніву,
15щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,
16додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.
17Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.
18Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!
19 Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.
20Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.
21Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового.
22Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії.
23Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною.
24Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас.
25Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй,
26бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.
27Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.
28Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був.
29Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,
30бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене.