9 And when he had opened the fifth seal, I saw under the altar the souls of them that were slain for the word of God, and for the testimony which they held:
10 And they cried with a loud voice, saying, How long, O Lord, holy and true, dost thou not judge and avenge our blood on them that dwell on the earth?
11 And white robes were given unto every one of them; and it was said unto them, that they should rest yet for a little season, until their fellowservants also and their brethren, that should be killed as they were, should be fulfilled.
1 А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.
2А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
3А первосвященики мі́цно Його винува́тили.
4Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“
5А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
6На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.
7Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.
8Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.
9Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“
10Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.
11А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.
12Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
13Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“
14Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“ А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“
15Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.
16 Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
17І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.
18І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
19І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
20І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.
21І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
22І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.
23І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.
24І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.
25Була́ ж третя година, як Його розп'яли́.
26І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.
27Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.
28І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“
29А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“ й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
30зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“
31Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
32Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.
33 А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.
34О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“
35Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“
36А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“
37А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!
38І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.
39А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
40Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,
41що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
42 А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —
43прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
44А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.
45І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.
46А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.
47Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його.