1 А щодо і́дольських жертов, то ми знаємо, що всі маємо знання́. Знання́ ж надимає, любов же будує!
2Коли хто ду́має, ніби щось знає, той нічого не знає ще так, як знати повинно.
3Коли ж любить хто Бога, той пі́знаний Ним.
4Тож про спожива́ння і́дольських же́ртов ми знаємо, що і́дол у світі ніщо, і що іншого Бога нема, окрім Бога Одно́го.
5Бо хоч і існують так звані „боги“ чи на небі, чи то на землі, як існує багато богів і багато панів,
6та для нас один Бог — Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Госпо́дь — Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним.
7Та не всі таке мають знання́, бо де́які мають призвича́єння до ідола й досі, і їдять, як ідольську жертву, — і їхнє сумління, бувши недуже, спога́нюється.
8Їжа ж нас до Бога не збли́жує: бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічо́го.
9Але стережіться, щоб ця ваша воля не стала якось за спотика́ння слаби́м!
10Коли бо хто бачить тебе, маю́чого знання́, як ти в і́дольській божни́ці сидиш за столом, чи ж сумління його, бувши слабе́, не буде спону́кане їсти ідольські жертви?
11І через знання́ твоє згине недужий твій брат, що за нього Христос був умер!
12Грі́шачи так проти братів та вражаючи їхнє слабе сумління, ви проти Христа грішите́.
13Ось тому́, коли їжа споку́шує брата мого, то повік я не їстиму м'яса, щоб не спокусити брата свого!