1 Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́.
2Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп.
3Бо я передав вам найперш, що й прийняв, - що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням,
4і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням,
5і що з'явився Він Ки́фі, потім Дванадцятьо́м.
6А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли.
7Пото́му з'явився Він Якову, опісля - усім апо́столам.
8А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові.
9Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву.
10Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда - не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона.
11Тож чи я, чи вони, - ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
12Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, - як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих?
13Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!
14Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
15Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
16Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
17Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, - ви в своїх ще гріхах,
18тоді то загинули й ті, що в Христі упоко́їлись!
19 Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей!
20Та нині Христос воскрес із мертвих, - пе́рвісток серед покі́йних.
21Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих.
22Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
23кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу.
24А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу.
25Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“
26Як ворог останній - смерть зни́щиться,
27бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все.
28А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все.
29Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться?
30Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки?
31Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
32Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“
33Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї!
34Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором!
35Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“
36Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре.
37І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого,
38і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його.
39Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб.
40Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним.
41Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою!
42Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає,
43сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає,
44сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
45Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий.
46Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
47Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь.
48Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
49І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити.
50І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
51Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, —
52раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!
53Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
54А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!
55Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало́?
56Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н.
57А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
58Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь за́вжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марно́тна у Господі!