10 And Jabez called on the God of Israel, saying, Oh that thou wouldest bless me indeed, and enlarge my coast, and that thine hand might be with me, and that thou wouldest keep me from evil, that it may not grieve me! And God granted him that which he requested.
1 І були скі́нчені небо й земля, і все во́їнство їхнє.
2І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив.
3І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.
4Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог створив небо і землю.
5І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Госпо́дь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю.
6І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю.
7 І створив Господь Бог люди́ну з пороху зе́много. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, — і стала люди́на живою душею.
8І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив.
9І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево пізна́ння добра і зла.
10І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма́ початками.
11Імення одному Пішон, — оточує він усю землю Хавіла, де є золото.
12А золото тієї землі добре; там бделій і камінь онікс.
13Ім'я́ ж другої річки Ґіхон, — вона оточує ввесь край Етіопії.
14А ім'я річки третьої — Тигр, — вона протікає на сході Ашшуру. А річка четверта — вона Ефрат.
15І взяв Господь Бог людину, і в еденському ра́ї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.
16І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: „Із кожного дерева в раю́ ти можеш їсти.
17Але з дерева знання́ добра й зла — не їж від нього, бо в день їди́ твоєї від нього ти напевно помреш!“
18І сказав Господь Бог: „Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього“.
19І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину́, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі — воно ймення йому.
20І назвав Ада́м імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.
21І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, — і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце.
22І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама.
23І промовив Адам: „Оце́ тепе́р вона — кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона жінкою буде зватися, бо взята вона з чоловіка.
24Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, — і стануть вони одним тілом“.
25І були вони на́гі обоє, Адам та жінка його, і вони не соро́мились.