10 And Jabez called on the God of Israel, saying, Oh that thou wouldest bless me indeed, and enlarge my coast, and that thine hand might be with me, and that thou wouldest keep me from evil, that it may not grieve me! And God granted him that which he requested.
1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.
2І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.
3І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.
4А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
5І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
6І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
7І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
8І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.
9Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
10І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
11І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
12І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
13І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
14А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.
15І промовив Ноєві Господь, кажучи:
16„Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
17Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.
18І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
19Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.
20І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.
21І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
22Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“