10 And Jabez called on the God of Israel, saying, Oh that thou wouldest bless me indeed, and enlarge my coast, and that thine hand might be with me, and that thou wouldest keep me from evil, that it may not grieve me! And God granted him that which he requested.
1 І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: „Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю!
2І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони.
3Усе, що плазує, що живе воно, — буде вам на їжу. Як зеле́ну ярину́ — Я віддав вам усе.
4Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати.
5А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жада́ти її, і з руки чоловіка, з руки ко́жного брата його Я буду жадати душу лю́дську.
6Хто виллє кров людську з люди́ни, то виллята бу́де його кров, бо Він учинив люди́ну за образом Божим.
7Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!“
8 І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи:
9„А Я, — ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим пото́мством по вас.
10І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї зе́мної звірини́ з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини.
11І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не бу́де вже знищене водою пото́пу, і більш не буде пото́пу, щоб землю нищити“.
12І Бог промовляв: „Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління:
13Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею.
14І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка.
15І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для пото́пу, щоб вигубляти кожне тіло.
16І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі“.
17І сказав Бог до Ноя: „Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі“.
18 І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, і Хам, і Яфе́т. А Хам — він був батько Ханаанів.
19Оці троє були сини Ноєві, і від них залю́днилася вся земля.
20І зачав був Ной, муж землі, садити виноград.
21І пив він вино та й упився, й обнажився в сере́дині свого намету.
22І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надво́рі.
23Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкува́ли, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого.
24А Ной ви́тверезився від свого вина, і довідався, що́ йому був учинив його син наймолодший.
25І сказав він: „Про́клятий будь Ханаан, — він буде рабом рабів своїм браттям!“
26І сказав він: „Благословенний Господь, Симів Бог, — і хай Ханаан рабом буде йому!
27Нехай Бог розпросто́рить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, — і нехай Ханаан рабом буде йому́!“
28А Ной жив по пото́пі триста літ і п'ятдесят літ.
29А всіх Ноєвих днів було́ дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер.