35 I have shewed you all things, how that so labouring ye ought to support the weak, and to remember the words of the Lord Jesus, how he said, It is more blessed to give than to receive.
1 Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.
2А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків.
3У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено.
4Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу.
5А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим.
6Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“
7Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“.
8Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“
9І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́,
10тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“.
11А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“.
12А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“
13Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці.
14Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“
15Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус.
16 І тому́ зачали́ юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.
17А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“.
18І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним.
19Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить.
20Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись.
21Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює.
22Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові,
23щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його.
24Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя.
25 Поправді, поправді кажу́ вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.
26Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.
27І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син.
28Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують,
29і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскре́сення життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду.
30Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.
31 Коли сві́дчу про Себе Я Сам, то свідо́цтво Моє неправдиве.
32Є Інший, Хто сві́дчить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене.
33Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду.
34Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені.
35Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його.
36Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав!
37 Та й Отець, що послав Мене, Сам засві́дчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніко́ли, ані виду Його не бачили.
38Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав.
39Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене!
40Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.
41Від людей не приймаю Я слави,
42але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.
43Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви.
44Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви?
45Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви!
46Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.
47Якщо писа́нням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?“