Daily Scripture

Psalms 27:14

  • 14 Wait on the Lord: be of good courage, and he shall strengthen thine heart: wait, I say, on the Lord.

Friday 16-May, 2025

  • Psalms 43
    • 2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
    • 3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
    • 4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
    • 5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
    • 6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
    • 7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
    • 8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
    • 9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
    • 10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
    • 11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
    • 12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
    • 13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
    • 14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
    • 15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
    • 16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
    • 17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
    • 18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
    • 19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
    • 20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
    • 21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
    • 22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
    • 23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
    • 24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
    • 25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
    • 26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
    • 27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
    • 2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
    • 3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
    • 4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
    • 5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
    • 6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
    • 7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
    • 8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
    • 9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
    • 10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
    • 11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
    • 12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
    • 13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
    • 14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
    • 15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
    • 16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
    • 17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
    • 18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
    • 19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
    • 20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
    • 21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
    • 22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
    • 23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
    • 24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
    • 25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
    • 26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
    • 27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
    • 2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
    • 3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
    • 4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
    • 5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
    • 6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
    • 7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
    • 8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
    • 9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
    • 10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
    • 11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
    • 12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
    • 13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
    • 14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
    • 15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
    • 16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
    • 17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
    • 18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
    • 19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
    • 20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
    • 21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
    • 22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
    • 23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
    • 24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
    • 25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
    • 26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
    • 27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
    • 2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
    • 3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
    • 4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
    • 5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
    • 6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
    • 7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
    • 8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
    • 9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
    • 10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
    • 11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
    • 12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
    • 13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
    • 14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
    • 15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
    • 16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
    • 17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
    • 18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
    • 19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
    • 20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
    • 21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
    • 22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
    • 23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
    • 24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
    • 25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
    • 26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
    • 27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
    • 2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
    • 3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
    • 4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
    • 5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
    • 6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
    • 7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
    • 8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
    • 9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
    • 10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
    • 11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
    • 12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
    • 13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
    • 14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
    • 15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
    • 16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
    • 17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
    • 18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
    • 19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
    • 20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
    • 21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
    • 22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
    • 23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
    • 24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
    • 25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
    • 26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
    • 27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
    • 2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
    • 3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
    • 4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
    • 5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
    • 6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
    • 7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
    • 8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
    • 9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
    • 10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
    • 11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
    • 12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
    • 13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
    • 14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
    • 15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
    • 16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
    • 17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
    • 18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
    • 19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
    • 20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
    • 21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
    • 22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
    • 23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
    • 24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
    • 25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
    • 26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
    • 27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
    • 2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
    • 3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
    • 4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
    • 5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
    • 6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
    • 7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
    • 8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
    • 9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
    • 10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
    • 11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
    • 12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
    • 13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
    • 14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
    • 15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
    • 16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
    • 17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
    • 18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
    • 19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
    • 20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
    • 21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
    • 22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
    • 23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
    • 24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
    • 25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
    • 26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
    • 27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
    • 2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
    • 3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
    • 4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
    • 5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
    • 6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
    • 7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
    • 8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
    • 9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
    • 10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
    • 11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
    • 12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
    • 13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
    • 14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
    • 15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
    • 16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
    • 17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
    • 18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
    • 19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
    • 20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
    • 21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
    • 22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
    • 23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
    • 24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
    • 25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
    • 26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
    • 27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
    • 2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
    • 3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
    • 4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
    • 5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
    • 6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
    • 7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
    • 8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
    • 9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
    • 10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
    • 11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
    • 12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
    • 13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
    • 14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
    • 15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
    • 16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
    • 17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
    • 18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
    • 19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
    • 20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
    • 21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
    • 22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
    • 23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
    • 24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
    • 25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
    • 26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
    • 27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
    • 2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
    • 3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
    • 4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
    • 5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
    • 6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
    • 7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
    • 8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
    • 9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
    • 10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
    • 11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
    • 12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
    • 13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
    • 14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
    • 15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
    • 16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
    • 17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
    • 18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
    • 19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
    • 20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
    • 21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
    • 22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
    • 23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
    • 24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
    • 25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
    • 26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
    • 27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
    • 2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
    • 3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
    • 4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
    • 5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
    • 6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
    • 7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
    • 8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
    • 9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
    • 10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
    • 11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
    • 12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
    • 13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
    • 14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
    • 15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
    • 16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
    • 17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
    • 18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
    • 19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
    • 20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
    • 21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
    • 22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
    • 23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
    • 24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
    • 25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
    • 26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
    • 27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
    • 2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
    • 3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
    • 4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
    • 5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
    • 6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
    • 7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
    • 8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
    • 9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
    • 10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
    • 11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
    • 12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
    • 13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
    • 14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
    • 15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
    • 16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
    • 17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
    • 18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
    • 19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
    • 20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
    • 21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
    • 22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
    • 23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
    • 24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
    • 25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
    • 26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
    • 27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
    • 2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
    • 3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
    • 4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
    • 5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
    • 6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
    • 7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
    • 8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
    • 9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
    • 10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
    • 11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
    • 12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
    • 13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
    • 14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
    • 15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
    • 16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
    • 17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
    • 18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
    • 19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
    • 20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
    • 21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
    • 22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
    • 23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
    • 24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
    • 25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
    • 26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
    • 27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
    • 2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
    • 3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
    • 4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
    • 5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
    • 6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
    • 7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
    • 8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
    • 9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
    • 10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
    • 11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
    • 12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
    • 13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
    • 14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
    • 15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
    • 16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
    • 17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
    • 18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
    • 19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
    • 20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
    • 21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
    • 22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
    • 23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
    • 24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
    • 25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
    • 26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
    • 27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
    • 2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
    • 3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
    • 4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
    • 5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
    • 6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
    • 7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
    • 8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
    • 9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
    • 10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
    • 11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
    • 12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
    • 13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
    • 14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
    • 15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
    • 16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
    • 17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
    • 18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
    • 19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
    • 20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
    • 21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
    • 22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
    • 23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
    • 24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
    • 25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
    • 26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
    • 27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
    • 2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
    • 3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
    • 4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
    • 5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
    • 6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
    • 7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
    • 8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
    • 9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
    • 10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
    • 11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
    • 12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
    • 13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
    • 14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
    • 15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
    • 16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
    • 17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
    • 18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
    • 19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
    • 20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
    • 21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
    • 22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
    • 23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
    • 24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
    • 25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
    • 26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
    • 27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
    • 2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
    • 3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
    • 4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
    • 5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
    • 6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
    • 7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
    • 8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
    • 9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
    • 10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
    • 11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
    • 12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
    • 13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
    • 14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
    • 15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
    • 16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
    • 17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
    • 18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
    • 19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
    • 20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
    • 21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
    • 22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
    • 23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
    • 24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
    • 25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
    • 26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
    • 27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
    • 2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
    • 3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
    • 4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
    • 5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
    • 6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
    • 7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
    • 8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
    • 9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
    • 10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
    • 11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
    • 12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
    • 13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
    • 14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
    • 15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
    • 16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
    • 17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
    • 18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
    • 19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
    • 20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
    • 21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
    • 22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
    • 23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
    • 24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
    • 25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
    • 26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
    • 27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
    • 2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
    • 3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
    • 4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
    • 5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
    • 6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
    • 7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
    • 8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
    • 9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
    • 10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
    • 11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
    • 12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
    • 13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
    • 14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
    • 15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
    • 16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
    • 17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
    • 18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
    • 19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
    • 20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
    • 21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
    • 22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
    • 23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
    • 24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
    • 25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
    • 26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
    • 27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
    • 2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
    • 3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
    • 4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
    • 5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
    • 6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
    • 7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
    • 8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
    • 9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
    • 10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
    • 11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
    • 12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
    • 13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
    • 14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
    • 15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
    • 16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
    • 17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
    • 18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
    • 19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
    • 20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
    • 21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
    • 22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
    • 23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
    • 24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
    • 25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
    • 26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
    • 27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
    • 2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
    • 3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
    • 4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
    • 5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
    • 6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
    • 7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
    • 8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
    • 9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
    • 10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
    • 11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
    • 12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
    • 13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
    • 14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
    • 15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
    • 16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
    • 17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
    • 18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
    • 19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
    • 20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
    • 21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
    • 22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
    • 23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
    • 24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
    • 25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
    • 26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
    • 27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
  • American Standard Version (asv)

Favourite Verse

You should select one of your favourite verses.

This verse in combination with your session key will be used to authenticate you in the future.

This is currently the active session key.

Should you have another session key from a previous session.
You can add it here to load your previous session.