10 And Jabez called on the God of Israel, saying, Oh that thou wouldest bless me indeed, and enlarge my coast, and that thine hand might be with me, and that thou wouldest keep me from evil, that it may not grieve me! And God granted him that which he requested.
2Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!
3Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —
4від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.
5Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,
6страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.
7І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“
8Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. Се́ла.
9Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.
10Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку,—
11вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,
12нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,
13бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —
14але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,
15з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.
16Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині!
17Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:
18уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!
19У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!
20Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, Се́ла, бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —
21во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,
22його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!
23Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!
24А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!
2Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!
3Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —
4від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.
5Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,
6страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.
7І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“
8Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. Се́ла.
9Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.
10Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку,—
11вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,
12нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,
13бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —
14але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,
15з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.
16Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині!
17Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:
18уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!
19У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!
20Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, Се́ла, бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —
21во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,
22його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!
23Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!
24А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!
2Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!
3Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —
4від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.
5Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,
6страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.
7І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“
8Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. Се́ла.
9Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.
10Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку,—
11вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,
12нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,
13бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —
14але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,
15з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.
16Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині!
17Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:
18уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!
19У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!
20Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, Се́ла, бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —
21во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,
22його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!
23Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!
24А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!
2Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!
3Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —
4від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.
5Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,
6страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.
7І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“
8Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. Се́ла.
9Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.
10Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку,—
11вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,
12нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,
13бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —
14але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,
15з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.
16Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині!
17Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:
18уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!
19У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!
20Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, Се́ла, бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —
21во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,
22його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!
23Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!
24А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!
2Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!
3Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —
4від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.
5Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,
6страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.
7І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“
8Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. Се́ла.
9Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.
10Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку,—
11вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,
12нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,
13бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —
14але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,
15з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.
16Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині!
17Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:
18уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!
19У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!
20Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, Се́ла, бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —
21во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,
22його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!
23Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!
24А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!
2Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!
3Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —
4від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.
5Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,
6страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.
7І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“
8Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. Се́ла.
9Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.
10Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку,—
11вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,
12нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,
13бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —
14але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,
15з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.
16Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині!
17Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:
18уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!
19У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!
20Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, Се́ла, бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —
21во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,
22його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!
23Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!
24А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!
2Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!
3Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —
4від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.
5Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,
6страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.
7І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“
8Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. Се́ла.
9Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.
10Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку,—
11вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,
12нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,
13бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —
14але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,
15з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.
16Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині!
17Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:
18уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!
19У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!
20Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, Се́ла, бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —
21во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,
22його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!
23Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!
24А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!