10 And Jabez called on the God of Israel, saying, Oh that thou wouldest bless me indeed, and enlarge my coast, and that thine hand might be with me, and that thou wouldest keep me from evil, that it may not grieve me! And God granted him that which he requested.
1 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосе́рдя!
2Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога,—
11і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!