Psalms: Chapter 101 (ukrogienko)

Psalms 101
- 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
- 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
- 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
- 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
- 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
- 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
- 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
- 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
- 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
- 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
- 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
- 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
- 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
- 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
- 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
- 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
- 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
- 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
- 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
- 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
- 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
- 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
- 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
- 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
- 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
- 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
- 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
- 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
- 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
- 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
- 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
- 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
- 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
- 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
- 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
- 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
- 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
- 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
- 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
- 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
- 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
- 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
- 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
- 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
- 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
- 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
- 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
- 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
- 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
- 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
- 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
- 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
- 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
- 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
- 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
- 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
- 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
- 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
- 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
- 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
- 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
- 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
- 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
- 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
- 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
- 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
- 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
- 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
- 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
- 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
- 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
- 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
- 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
- 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
- 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
- 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
- 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
- 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
- 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
- 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
- 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
- 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
- 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
- 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
- 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
- 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
- 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
- 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
- 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
- 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
- 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
- 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
- 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
- 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
- 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
- 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
- 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
- 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
- 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
- 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
- 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
- 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
- 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
- 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
- 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
- 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
- 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
- 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
- 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
- 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
- 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
- 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
- 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
- 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
- 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
- 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
- 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
- 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
- 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
- 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
- 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
- 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
- 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
- 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
- 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
- 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
- 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
- 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
- 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
- 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
- 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
- 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
- 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
- 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
- 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
- 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
- 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
- 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
- 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
- 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
- 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
- 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
- 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
- 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
- 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
- 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
- 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
- 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
- 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
- 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
- 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
- 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
- 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
- 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
- 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
- 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
- 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
- 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
- 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
- 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
- 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
- 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
- 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
- 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
- 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
- 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
- 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
- 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
- 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
- 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
- 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
- 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
- 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
- 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
- 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
- 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
- 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
- 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
- 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
- 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
- 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
- 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
- 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
- 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
- 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
- 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
- 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
- 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
- 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
- 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
- 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
- 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
- 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
- 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
- 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
- 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
- 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
- 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
- 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
- 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
- 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
- 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
- 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
- 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
- 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
- 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
- 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
- 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
- 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
- 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
- 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
- 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
- 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
- 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
- 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
- 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
- 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
- 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
- 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
- 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
- 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
- 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
- 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
- 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
- 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
- 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
- 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
- 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
- 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
- 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
- 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
- 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
- 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
- 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
- 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
- 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
- 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
- 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
- 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
- 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
- 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
- 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
- 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
- 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
- 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
- 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
- 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
- 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
- 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
- 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
- 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
- 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
- 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
- 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
- 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
- 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
- 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
- 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
- 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
- 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
- 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
- 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
- 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
- 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
- 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
- 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
- 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
- 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
- 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
- 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
- 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
- 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
- 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
- 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
- 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
- 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
- 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
- 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
- 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
- 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
- 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
- 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
- 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
- 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
- 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
- 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
- 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
- 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
- 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
- 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
- 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
- 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
- 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
- 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
- 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
- 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
- 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
- 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
- 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
- 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
- 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
- 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
- 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
- 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
- 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
- 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
- 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
- 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
- 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
- 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
- 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
- 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
- 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
- 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
- 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
- 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
- 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
- 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
- 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
- 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
- 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
- 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
- 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
- 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
- 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
- 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
- 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
- 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
- 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
- 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
- 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
- 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
- 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
- 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
- 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
- 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
- 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
- 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
- 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
- 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
- 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
- 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
- 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
- 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
- 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
- 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
- 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
- 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
- 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
- 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
- 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
- 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
- 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
- 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
- 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
- 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
- 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
- 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
- 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
- 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
- 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
- 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
- 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
- 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
- 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
- 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
- 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
- 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
- 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
- 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
- 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
- 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
- 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
- 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
- 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
- 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
- 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
- 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
- 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
- 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
- 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
- 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
- 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
- 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
- 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
- 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
- 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
- 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
- 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
- 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
- 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
- 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
- 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
- 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
- 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
- 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
- 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
- 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
- 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
- 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
- 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
- 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
- 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
- 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
- 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
- 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
- 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
- 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
- 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
- 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
- 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
- 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
- 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
- 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
- 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
- 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
- 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
- 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
- 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
- 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
- 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
- 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
- 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
- 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
- 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
- 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
- 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
- 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
- 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
- 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
- 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
- 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
- 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
- 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
- 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
- 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
- 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
- 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
- 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
- 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
- 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
- 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
- 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
- 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
- 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
- 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
- 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
- 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
Genesis

Exodus

Leviticus

Numbers

Deuteronomy

Joshua

Judges

Ruth

1 Samuel

2 Samuel

1 Kings

2 Kings

1 Chronicles

2 Chronicles

Ezra

Nehemiah

Esther

Job

Psalms

Proverbs

Ecclesiastes

Song of Solomon

Isaiah

Jeremiah

Lamentations

Ezekiel

Daniel

Hosea

Joel

Amos

Obadiah

Jonah

Micah

Nahum

Habakkuk

Zephaniah

Haggai

Zechariah

Malachi

Matthew

Mark

Luke

John

Acts

Romans

1 Corinthians

2 Corinthians

Galatians

Ephesians

Philippians

Colossians

1 Thessalonians

2 Thessalonians

1 Timothy

2 Timothy

Titus

Philemon

Hebrews

James

1 Peter

2 Peter

1 John

2 John

3 John

Jude

Revelation of John
1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

32

33

34

35

36

37

38

39

40

41

42

43

44

45

46

47

48

49

50

51

52

53

54

55

56

57

58

59

60

61

62

63

64

65

66

67

68

69

70

71

72

73

74

75

76

77

78

79

80

81

82

83

84

85

86

87

88

89

90

91

92

93

94

95

96

97

98

99

100

101

102

103

104

105

106

107

108

109

110

111

112

113

114

115

116

117

118

119

120

121

122

123

124

125

126

127

128

129

130

131

132

133

134

135

136

137

138

139

140

141

142

143

144

145

146

147

148

149

150
American Standard Version (asv)

You should select one of your favourite verses.

This verse in combination with your session key will be used to authenticate you in the future.

Books

Chapters

Verses

This is currently the active session key.

Session Key

Should you have another session key from a previous session.
You can add it here to load your previous session.

Daily Scripture

Luke 12:11-12

Daily Scripture

Luke 12:11-12

Favourite Verse